Барбуль
— Гаразд, ви мені вже набридли, — перервав його Барбуль. — Нам час їхати, — він розвернувся й попрямував до візка…
⇜
⇝
Улi
— Він говорив, що коли щось знадобиться, то це обов’язково
Карл
— Тобі треба, ти й іди, — розглядаючи старовинну книгу, відповів ворон і, тільки-но договоривши, вправно пригнувся від черевика, що пролетів прямісінько над його чорним дзьобом…
Чорнявчик
— Агов! Стривай! Ти, стариганю! Куди посунув? Я з тобою розмовляю! — кричав йому Чорнявчик, але чаклун не хотів нікого слухати.
Люсi
— Старий! Ти мусиш узяти мене із собою! — захоплено сяяли очі дівчинки, й вона сіла на край скрині, де рився Барбуль…
Заргулья та Iзольда
— Мене звуть Заргулія, а мою сестру — Ізольда, — всміхаючись, сказала біла відьма…
Бiзлi, Кренц, Тофi
— Це місцева зграя розбійників, — пронявкав Чорнявчик, який увесь цей час спостерігав за подіями, ніжачись на спіні Могутнього. Усі подивилися на чотирилапого. — Ось цей кремезний, напевно, їхній ватажок-невдаха
Лютицiя
Усі завмерли. Голос, який пролунав, був настільки мелодійним і прекрасним, що усі були зачаровані ним. — Королева Лютиція, — вимовив пошепки Барбуль.
Дублi Так
— О! Яка несподівана зустріч, — не приховуючи своєї неприязні, вимовив він. — Чи це сам Дублі Так власною персоною! Один із дванадцяти чародіїв кола Дітона.
Лайстен
У темряві з-під капюшона з’явилася усмішка. — І я радий бачити вас, моє розбите серце. — Це ж цей нахабний ельф! — впізнав темну постать Сем.
Лiлiя
— Це — Лілія, капітан Темрява й дочка капітана Чорний Гак, — спокійним голосом промовив Барбуль і відразу зробив крок убік.
Сирени
— Даремно ти смієшся, ми біля моря Снів, а це — їхні води, вони тут живуть. — Сирени існують? — Їх дуже часто зустрічають моряки, хоч і не всі повертаються після таких зустрічей…
Фiлан
— Як тебе звали, коли ти був мурахою?
Темний Чаклун
— Тіло нікчемне. Його власник зовсім не доглядав за ним. Аби не його титул, давно позбувся б його.